Люди, які часто змінюють професію — це нормально чи щось «не так» «Це пошук себе…

«💬Клієнт, 38 років. За 12 років — сім різних професій. У кожній — спочатку захоплення, потім різкий спад, роздратування, відчуття «мене тут не цінують», і звільнення. Збоку — нестабільність. Усередині — страх бути звичайним. Професія використовувалася як спосіб довести власну цінність. Коли ілюзія «я особливий» стиралася рутиною — інтерес зникав.
Інший випадок. Жінка, 45 років. Часто змінювала сфери, бо кожна робота рано чи пізно починала викликати тривогу. В терапії з’ясувалося: будь-яка стабільність у неї асоціювалася з пасткою. Колись стабільність означала контроль і безсилля. Тому психіка обирала рух — навіть ціною втрат», —навів приклади з власної практики психотерапевт.

Є ще один варіант, про який рідко говорять без моралізаторства. Зміна професій може бути формою відкладеного вибору. Коли людина все життя ніби «приміряє», але не дозволяє собі по-справжньому вкластися. Бо вкладатися — це ризикувати. А ризикувати — це знову пережити можливу поразку.

«💬Фраза, яку я чув не раз: «Я ще не визначився, ким хочу бути, коли виросту». Це сказав чоловік 52 років, з двома вищими освітами й солідним досвідом. Ми обоє посміялися, і саме з цього моменту почалася серйозна робота про відповідальність за власні вибори, а не за їх відсутність», — розповів Т.Шевченко.

Тому, за його словами, питання не в кількості змінених професій. Питання в іншому: я тікаю чи шукаю? Я змінюю, бо стало тісно, чи бо стало страшно? Я чую себе, чи лише реагую на внутрішню тривогу?

*👀☄️Скільки разів ви змінювали професію і що насправді стояло за цим рішенням: цікавість, необхідність, страх, втома чи внутрішній поклик?