Покоління зумерів: точка зору психотерапевта Останнім часом у медіа з’являється …

Останнім часом у медіа з’являється теза: зумери стануть найбагатшим поколінням в історії. Цифри вражають — десятки трильйонів доларів сукупного доходу в найближчі роки. Але якщо дивитись на це очима психотерапевта, важливо відійти від заголовків і подивитись на внутрішню логіку цього покоління, а не лише на їхні майбутні гроші. Про те, хто ж такі зумери, для «ГолосToday» поглиблено розповів психотерапевт Тарас Шевченко.

❓Хто такі зумери — не в економічному, а в психологічному сенсі

Зумери (умовно народжені після 1997 року) формувались у середовищі постійної нестабільності. Вони не пам’ятають «стабільних часів», зате добре знають: фінансові кризи, пандемію, війну, кліматичну тривогу, цифрову перенасиченість. Це покоління виросло з досвідом: світ може змінитись у будь-який момент. І цей досвід глибоко впливає на їхні рішення, витрати, стиль життя і психіку.

❓Чому вони витрачають «більше» — і що насправді за цим стоїть?

Ззовні часто здається, що зумери: не вміють накопичувати, живуть «тут і тепер», витрачають на досвід, а не на майно. Але психологічно це не про безвідповідальність. Це адаптація. Коли майбутнє не гарантує безпеки, інвестування у «потім» втрачає емоційний сенс. Натомість з’являється фокус на: якості життя зараз, психічному здоров’ї, гнучкості, а не прив’язаності. Для них стабільність — це не житло і стаж, а можливість швидко змінити курс.

👩‍💻Робота як частина ідентичності — але не вся ідентичність

У терапії я часто бачу, що зумери інакше ставляться до праці: робота повинна мати сенс, токсичні умови не сприймаються як «норма», межі між роботою і життям — цінність, а не слабкість. Вони менш готові жертвувати психікою заради статусу. І водночас — більш підприємливі, цифрово гнучкі, глобально мислячі. Саме це й створює економічний потенціал, про який говорять економісти.

❓Чого вони бояться більше, ніж бідності?

Парадоксально, але в терапевтичному просторі частіше звучить не страх безгрошів’я, а страх: прожити «чуже життя», застрягти в ролях, втратити себе, підлаштовуючись. Гроші для багатьох зумерів — не мета, а інструмент автономії. І це серйозно відрізняє їх від попередніх поколінь. Зумери значно частіше приходять у терапію не «коли вже все зламалось», а на етапі сумнівів і пошуку. Це покоління раніше дозволяє собі ставити питання про сенс, межі й психічне здоров’я. І саме це, на мій погляд, є їхнім справжнім ресурсом — незалежно від майбутніх статків.

❗️*Коли ви думаєте про «успіх» — що для вас важливіше: стабільність чи свобода? І чи змінювалась ваша відповідь на це питання з роками?