❓🤔Хамство, штовханина або псування майна: Як реагувати на некоректну поведінку дітей, коли поруч їхні батьки (ЧАСТИНА 2)
Зауваження чи мовчання: що ми насправді захищаємо?
У публічному просторі ми часто стикаємося не лише з дітьми, а з усією сімейною системою. Психотерапевт Тарас Шевченко розповів «ГолосToday», як реагувати на некоректну поведінку дітей, коли поруч їхні батьки.
За словами Т. Шевченка, з психологічної точки зору, малолітня дитина ще не несе повної відповідальності за свої імпульси. Якщо поруч є батьки, які мовчать або знецінюють ситуацію, — це не тільки поведінка дитини, а й повідомлення дорослих світові: «Ми тут не втручаємося». Робити зауваження безпосередньо дитині — часто неефективно. У більшості випадків коректніше звертатися до батьків — не як до «винних», а як до відповідальних.
«💬Не реагувати — це теж реакція. Часто вона продиктована не толерантністю, а втомою, страхом конфлікту або внутрішньою забороною «не втручатися». З точки зору психіки, у моменті хамства або псування майна активується наше відчуття порушених меж. І питання не лише в дитині, а в тому, чи дозволяю я собі захищати власний простір. Важливо розрізняти: бажання «провчити»; і потребу зупинити шкоду. Перше — про агресію і сором. Друге — про межі», — пояснив Т. Шевченко.
За його словами, іноді мовчання є найкращим вибором, якщо ситуація небезпечна, якщо батьки агресивні, якщо ви не маєте ресурсу. Це не слабкість, а турбота про себе.
«💬Професійне спостереження: багато клієнтів з дитячим досвідом знецінення кажуть: «Мене дратують чужі діти, бо колись мені не дозволяли бути дитиною»», — розповів психотерапевт.
*В яких ситуаціях ви мовчите — бо так безпечніше, а в яких — бо не дозволяєте собі реагувати?