Звільнення від старих установок: Психолог розповіла, як виглядає справжня робота…

За словами психолога Мирослави Псарюк, справжня внутрішня робота — це не мотиваційні цитати й не «зроби вигляд, що все добре». Це глибокий, часто незручний процес перепрошивання того, що формувалося роками.

Переписування старих установок

Як пояснила М.Псарюк, наші внутрішні переконання — це не просто думки, це сліди досвіду, травм та сімейних сценаріїв.

«💬Фрази на кшталт «я недостатня», «зі мною щось не так», «мене можна любити лише за умови» роками висмоктували енергію, як п’явки. Робота над собою починається не з позитивного мислення, а з усвідомлення, що ці установки — не істина, а навчені реакції.

Коли ти свідомо замінюєш їх на: «Я маю цінність», «Я заслуговую на любов і повагу», «Мої почуття важливі» — ти не обманюєш себе, а формуєш нову внутрішню опору», — розповіла М.Псарюк.

Повторення тут — не магія, а нейропсихологія: мозок навчається іншого способу ставлення до себе.

Вивільнення емоцій

Психолог зауважила, що невисловлені емоції нікуди не зникають. Вони йдуть у тіло, тривогу, апатію і психосоматику. Особливо це стосується почуттів до тих, кому не можна було сказати правду: батьків, партнерів, значущих фігур.

«💬Проговорити, виписати, виговорити — означає повернути собі право на власний досвід. Це не про звинувачення, а про чесність із собою. Поки емоції не визнані — вони керують тобою. Коли ж вони прожиті — ти починаєш керувати своїм життям», — вважає вона.

Усвідомлене «програмування» майбутнього

Експерт зазначила, що це не про магічне мислення, а про фокус уваги. Коли ти детально описуєш, чого саме хочеш: як ти себе почуваєш, у яких стосунках живеш, які кордони маєш — таким чином ти даєш своїй психіці чіткий напрямок.

«💬Мозок не розрізняє «уявне» і «реальне» так, як нам здається. Він починає підлаштовувати поведінку, рішення й вибори під новий сценарій. Так формується інше життя — не випадково, а свідомо.

Справжня робота над собою — це не швидко і не завжди приємно. Але саме вона приводить не до «кращої версії себе», а до справжньої себе. Тієї, якій більше не потрібно виживати, бо вона нарешті живе», — переконана М.Псарюк.